Скачать с ютуб Павло Глазовий - Анатолій Паламаренко Мова і Язик в хорошем качестве

Павло Глазовий - Анатолій Паламаренко Мова і Язик

Павло Глазовий Мова і язик Розмовляє наша мова З Руським Язиком. Мы с тобой,- Язик говорить,- Не в ладах живем. Опечален мой двуглавый, Мой родной орел Тем, что ныне в Украине Мало русских школ. Малышей русскоязычных Надобно беречь. Ты же знаешь, как их портит Народная речь. Отакої ! – каже Мова. Я ж сестра твоя, То чого ж російським діткам Шкодитиму я? І чого ворогувати Мові з Язиком? Да пойми, - Язик говорить,- Речь же не о том. Ты же знаешь, сколько русских В Украине есть. И других русскоязычных Всех не перечесть… А вони, - питає Мова,- Звідки прибули? Ми сюди їх вербували Чи за чуб тягли? Чом твої російськомовні Прагнуть увесь час, Щоб не стали їхні дітки Схожими на нас ? Від столиці України До найдальших сіл Все ставало менше й менше Українських шкіл... Ну так что ж ? – Язик питає. – Я для всех родной. Я – Тургенев, Достоевский, Пушкин и Толстой. Не хвилюйся , - каже Мова.- Ми шануєм їх. Ти поглянь на руськомовних Діточок своїх. Подивися на сучасну Молодь у містах Та послухай краєм вуха, Що в них на вустах. Що їм Пушкін? Що Тургенєв? Що для них Толстой? Та для них уже й Чапаєв Більше не герой. Знаєш, скільки тут про нього Наплели гидот? Петька, Анка і Чапаєв – Брудний анекдот. Про Тургенєва й Толстого Навіть річ пуста. Де ти бачиш їхні книги? Хто тут їх чита? Від еротики й порнухи Аж тріщать ларки. Все ж то творять доморослі Наші “русаки”. Ти у нас російськомовну Пресу переглянь. Чим натоптана й набита Та газетна дрянь? Уяви, що твій Тургенєв Прочитав би те, Що братва російськомовна Про жінок плете, Як смакує походеньки Безсоромних дам. Він сказав би : - Это мерзость! Это стыд и срам. Ты права, - Язик промовив.- Слушай мой ответ. Мне от этих щелкоперов Тоже жизни нет. Прикрываясь русской речью, Этот гнусный сброд Растлевает и позорит Мой и твой народ. Говорю тебе по-братски, Истину любя: Ты, сестра, от этой мрази Береги себя. Защищайся, отбивайся, А не то – капут: И тебя они угробят, И меня сожрут. Ну спасибі , - каже Мова, - За такі слова. Триста літ мене чавили, Але я – жива, Бо мене оберігає Божа благодать. Є прислів'я : Бог не видасть – Свині не з'їдять.