Скачать с ютуб ПОДОРОЖ ДО ТАЙКУРСЬКОГО ЗАМКУ ІСТОРИЧНЕ МІСЦЕ ( с. Тайкури ) Рівненська область - Подорожуй з нами - в хорошем качестве

ПОДОРОЖ ДО ТАЙКУРСЬКОГО ЗАМКУ ІСТОРИЧНЕ МІСЦЕ ( с. Тайкури ) Рівненська область - Подорожуй з нами -

Тайкурський замок (Замок Вишневецьких) — історичний замок на Волині побудований за наказом князя Юрія Вишневецького в кінці XVI—початку XVII століття в селі Тайкури на Волині. Перша згадка про Тайкури датується 1570 роком. В 1583 році село належало І. Шпановському; після весілля Теодори Шпановської (Чапличівної) з Юрієм Вишневецьким відійшли до впливового князівського роду Вишневецьких. Князь побудував кам'яний замок, залишки якого залишилися і понині. З 1614 року отримало магдебурзьке право від Сигізмунда ІІІ. Після отримання містечком магдебурзького права його населення помітно збільшилося, пожвавилося ремісниче життя, також зафіксували міський герд із зображенням святого Юрія Змієборця, як знак оборонного містечка від набігів татар на Волинь. Місто активно ополячувалося, що призвело до знищення міських установ, замку і польських гонителів військом Богдана Хмельницького у ході Національно-визвольної війни. Але після укладення Зборівського договору Тайкури мусили залишитися за Річчю Посполитою. Вже у 1650 році власником Тайкурів стає рід Сапегів, але невдовзі переходять у власництво Чолганських, а вже на початку XVIII століття до Пепловських. Біля підніжжя північного нахилу замкової гори, зберіглися руїни готичного костелу св. Лаврентія, збудованого одним з дідичів, Лаврентієм Пепловським в 1710 році, і закритим та зруйнованим радянською владою. Також у 1731 році на кошти поміщика Яна Павла Пепловського тут була побудована Покровська церква, яка є діючою до сьогодні. На початку XVIII століття Тайкури переходять до Пепловських. 1778 року граф Юзеф Мьончиньський продав свою частку маєтностей у Тайкурах, Мирополі на Волині А. С. Млодзєйовському. Вже з 1822 власниками містечка стає рід Ілінських. У 1825 році у Тайкурському замку трапилася велика пожежа, через що його назавжди покинули власники і у ньому більше ніхто не мешкав, у 1876 році його віддали на матеріали євреям, кінцевого занепаду він зазнав під час Першої світової війни.